Це пов’язано з тим, що одних знань проектних стандартів, економіки, інформаційних ресурсів при плануванні і проектуванні діяльності в сучасній дійсності недостатньо. Проект-менеджер, в першу чергу, – професіонал-методист, в другу чергу – керівник, і в третю – лідер. При застосуванні стилю керівництва важливо не тільки просувати лідера свою найкращу версію з власної сутності, але також важливо аналізувати потреби самого проекту.

Але, якщо вірити дослідженню Management IQ, причина може бути в тому, що спосіб управління менеджера просто не підходить команді та корпоративній культурі компанії. Процес менеджменту охоплює функції планування своїх завдань і завдань підлеглих, організації роботи команди, керівництво і контроль з урахуванням досягнення цілей. У нашій новій статті ми обговоримо, що означає стиль управління, які вони бувають і розглянемо п’ять найпопулярніших. Таке управління — технічний прийом, при якому компетенції і відповідальність за дії передаються, наскільки це можливо, працівникам, які приймають і реалізують рішення.

Часто його використовують молоді й не впевнені в собі люди, які бояться втратити (або не здобути) авторитет. Використовуйте стиль Visionary для нових членів команди, які потребують контролю, та стиль Laissez-Faire для досвідченої команди, яка не потребує постійного керівництва. Підходящий час для його використання — коли організація належить до галузі, що швидко розвивається. Це також застосовно, коли відділ, організація чи галузь очікують змін. За партисипативного стилю управління і співробітники, і керівник працюють разом.

Які Підгузники Купити Для Новонародженого?

На відміну від традиційних структур, властивих компанії в цілому, команди діють значно ефективніше. Окремо взята команда проекту може мати кращу морально-етичну атмосферу і мати більш високою продуктивністю, ніж подібне за складом робіт функціональний підрозділ. Команда має велику гнучкість і здатність оперативно реагувати на події. Такий стан речей досягається багато в чому завдяки особливій позиції менеджера проекту, яка носить назву лідерської. Ну, натхненний лідер залишає свій слід на інших, оскільки, як висловлюється ця концепція, його дії є відображенням істини, яку показують його слова.

Потрібно розуміти, що ваші працівники іноді навіть провокують вас управляти в певному стилі. Наприклад, підлеглий викликає вас на конфлікт, змушуючи стати авторитарним диктатором, а потім цим же вам докоряє. Роль дитини, яка повністю знімає з себе відповідальність і розважається, багатьом керівникам не притаманна. Але по-справжньому цей стиль можна відчути, коли керівник раптом захворіє. Перший день переживає, постійно телефонує, другий день чекає, що робота зупиниться або станеться щось непоправне.

Як Розвинути Власний Стиль Управління?

Так, успішні керівники часто комбінують різні стилі управління залежно від обставин, завдань та індивідуальних особливостей співробітників, що дозволяє їм досягати найкращих результатів. Візіонерський стиль управління спрямований на те, щоб надихати менеджерів. Керівництво вірить у те, що потрібно ділитися своїм баченням, пояснювати свої цілі та переконувати членів команди дотримуватися їх рішень. Менеджери не втручаються у повсякденну діяльність та добре мотивують співробітників. Менеджери працюють разом із співробітниками, проджект менеджмент це щоб подати яскравий приклад трудової етики та підняти планку досягнень. Пам’ятайте, що процес зовсім не обов’язково буде прямим або послідовним — команди можуть переміщатися між етапами вперед і назад.

В екстрених випадках або під час кризи, коли рішення потрібно приймати швидко і без зволікань. У такій ситуації менеджери просто говорять співробітникам, що і як робити без будь-яких пояснень. Дослідження Gallup кажуть, що в США тільки 30% співробітників продуктивно працюють, а в усьому світі показник ще менше – 13%. За даними цього ж дослідження, мінімум 70% розбіжностей в оцінках залученості співробітників безпосередньо пов’язані зі стилем управління їх керівників. Стиль управління персоналом – це спосіб, за допомогою якого менеджер працює для досягнення мети й виконує свої обов’язки.

Особливо популярний в азіатських країнах, де сімейні цінності традиційно відіграють велику роль у культурі і бізнесі. Тому спробуйте уявити ці стилі як сумку з ключками для гольфу професійного гравця. Цілі та основні результати – це те, що повинен знати кожен член команди.

Вибір стилю управління залежить від конкретної організації, поточної ситуації та особистості керівника. Необхідно розуміти, що різка зміна управлінської стратегії може спричинити стрес в учасників і не принести користі бізнесу. Тому будь-які дії щодо перегляду стилю менеджменту мають бути зваженими та продуманими.

• Проте чи кожен керівник усвідомлює важливість зміни стилю управління залежно від конкретної ситуації та завдання.
• Найбільш важливим винагородою є те, що пов’язане із задоволенням потреб у самовираженні; звичайна вихована людина готова брати на себе відповідальність і прагне до цього.
• У стилі делегативного управління менеджер призначає завдання, але не займається мікроменеджментом.
• Керівник — авторитет, а співробітники — лише гвинтики в механізмі.

Найкраще застосовується, коли співробітники мають потребу в навчанні й наставництві від лідера. Але при цьому дуже важливо, щоб фахівці були мотивованими й зацікавленими у розвитку. Готовими до проходження навчання, щоб підвищити свої навички та рівень компетентності. Чи не найкращий час для застосування такого стилю управління – криза. У такій ситуації, у компанії немає вільних ресурсів на навчання співробітників, оскільки потрібно діяти швидко й ефективно. Різним проєктам, командам, завданням і бізнесу потрібні різні стилі управління.

Адже згуртованість, взаємодопомога та робота на результат підвищує продуктивність команди. Цей тип стилю управління найчастіше зустрічається у тих місцях, де прийнята концепція дбайливого лідера. Він використовується керівництвом, коли організація невелика, а чи не у великих організаціях. Лідера, який практикує таку модель управління, називають «пасивним».